<p style="text-align: justify;">Офіційне видання уряду РФ - «Российская газета» - опублікувала <em>«ексклюзивне»</em> інтерв'ю з директором Служби зовнішньої розвідки РФ Сергієм Наришкіним. Той сміливо заявляє, що <em>«контрнаступ ЗСУ може призвести до прямо протилежних результатів»</em>. При цьому Наришкін акцентує, що це не його власні висновки - це <em>«в кулуарах багато західних військових аналітиків висловлюють серйозні сумніви в успіху української авантюри». «Не вдаючись у деталі, скажу, що завдання, про які заявляє київський режим, оцінюються як недосяжні. Захід, безпосередньо залучений в український конфлікт, прекрасно знає реальні можливості та потенціал ЗСУ, зокрема в частині контрнаступу»,</em> - упевнено заявляє Наришкін...</p> <p style="text-align: center;"><strong>«Усього лише пішак...»</strong></p> <p style="text-align: justify;">Наришкін переконує читачів «Российской газеты», що <em>«авторитетні представники американських і європейських спецслужб і військових відомств не виключають, що контрнаступ може призвести до прямо протилежних результатів».</em></p> <p style="text-align: justify;">Звісно, не уточнюючи, де і коли ці <em>«авторитетні представники»</em> поділилися з Наришкіним своїми думками, він продовжує брехати в тому самому дусі: <em>«Загибель значної кількості військовослужбовців, які пройшли натівську підготовку, і знищення техніки підірвуть боєздатність української армії. Це зі свого боку негативно позначиться на стійкості режиму Зеленського. За низкою західних оцінок, під загрозою в кінцевому підсумку може опинитися сама українська державність».</em></p> <p style="text-align: justify;">На запитання, <em>«чому в такому разі західні куратори не перешкоджають своїм українським підопічним у спробах реалізації їхніх божевільних планів?»,</em> Наришкін упевнено відповідає: <em>«Річ у тім, що в уявленнях англосаксів Україна, не кажучи вже про її нинішнє керівництво, - всього лише пішак у великій геополітичній грі. Головна мета цієї гри - нанесення стратегічної поразки Росії... Вони навіть згодні на перетворення України на «чорну діру» Європи, аби не допустити її зближення з Росією. В оптиці англосакської еліти українці є «гарматним м'ясом», яке не шкода використати для того, щоб зберегти дорогоцінні життя американських і британських військових. Коли українці, що називається, закінчаться, на їхнє місце прийдуть поляки, а потім, імовірно, німці. Звучить гранично цинічно, але саме такою є логіка стратегічних задумів Вашингтона і Лондона, це зрозуміло, зокрема, з документальних матеріалів». </em>Які <em>«документальні матеріали»</em> він має на увазі, Наришкін теж не пояснив.</p> <p style="text-align: justify;">Однак продовжує гнівно викривати: <em>«Нинішні правителі України, на нещастя для українського народу, - люди глибоко цинічні та безпринципні. Вони давно перетворили русофобію на товар і не приховують, що їхня мета - не утопічна перемога над Росією, а отримання особистих дивідендів»...</em></p> <p style="text-align: justify;">А українському народові, виявляється, майже слізно співчуває: <em>«Значна частина багатомільйонних іноземних асигнувань і пожертвувань не доходить до людей в Україні, які справді потребують допомоги та підтримки, а осідає на рахунках у банках за кордоном. Українська влада контролює і часто розглядає ці гроші як особисте надбання, прикриваючись ситуацією, що складається в країні».</em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«Очевидно, що за нинішньої націоналістичної влади ніхто з інакомислячих в Україні не може відкрито заявити про свою позицію з побоювань накликати репресії на себе і своїх родичів. Тому багато чиновників воліють покинути країну, не бажаючи мати нічого спільного з київським режимом»,</em> - стверджує Наришкін.</p> <p style="text-align: justify;">А ще він точно знає, що <em>«десятки і сотні співробітників українських закордонних установ просто відмовляються повертатися на батьківщину після завершення відряджень».</em></p> <p style="text-align: justify;">На тому весь <em>«ексклюзив»</em> від Наришкіна, який виявився 351-м переказом кремлівських наративів, і закінчується. </p> <p style="text-align: center;"><strong>«Втративши найздоровіші частини...»</strong></p> <p style="text-align: justify;">Наскрізь прокремлівська газета «Известия» опублікувала глибокодумні міркування якогось молодого «політолога» Кирила Авер'янова під страхітливим заголовком <em>«Пухлина «бандерівщини».</em></p> <p style="text-align: justify;">Відштовхнувшись від, природно, путінської тези про <em>«український неонацизм»</em>, добрий молодець Авер'янов просвіщає читачів «Известий», як <em>«у вже далекому 2008 році»</em> в Україні провели опитування про <em>«великих українців»</em>, у якому <em>«почесне третє місце, випередивши навіть Тараса Шевченка, посів Степан Бандера». </em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«Увійти до трійки призерів Бандера зміг завдяки голосам мешканців західної частини країни, де українські колаборанти на той час уже були канонізовані в лику національних героїв... У жителів південно-східних регіонів тодішньої України були зовсім інші герої - ті, хто боровся з бандерівцями в роки Великої Вітчизняної війни... Очевидно, що «зшити» в одну націю громадян із такою різною історичною ідентичністю було неможливо, тому 2014-го Україна «порвалася». Державний переворот, що стався в Києві, лише прискорив неминучий процес дезінтеграції від початку нежиттєздатної failed state»</em>, - переказує молодий «політолог» побиті кремлівські побрехеньки.</p> <p style="text-align: justify;"><em>«Втративши найздоровіші частини свого «організму», Україна перестала чинити опір нацистській недузі, і «бандерівщина» почала давати метастази</em>», - проголошує «політолог» Авер'янов.</p> <p style="text-align: justify;">Він обурюється, що <em>«2015 року Верховна рада ухвалила закон про вшанування «борців за незалежність України у ХХ столітті» - до таких було зараховано осіб, які брали участь у діяльності різних фракцій Організації українських націоналістів (ОУН) і УПА»,</em> від чого, мовляв, <em>«навіть західні партнери України перший час були шоковані витівками своїх підопічних»... </em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«Як ми знаємо, жодного тиску із Заходу на Україну не було. Ба більше, з часом західні партнери самі стали переймати в українців русофобську, а часом і відверто нацистську риторику... У цьому ж напрямку рухається весь колективний Захід на чолі зі США, коли надає військову та фінансову допомогу сьогоднішнім бандерівцям, які не поступаються за лютістю своїм попередникам», </em>- сердиться «політолог» Авер'янов.</p> <p style="text-align: justify;">І застерігає, мабуть, відразу все людство: <em>«Глухота Заходу одного разу вже дорого обійшлася йому - в Адольфі Гітлері теж довго не хотіли бачити абсолютне зло. І як тоді, так і зараз місія боротьби з коричневою чумою, яку плекають на Заході, лежить на нашій країні».</em></p> <p style="text-align: center;"><strong>«Опростоволосилися з протоколом»</strong></p> <p style="text-align: justify;">Ще одне прокремлівське видання - газета «Взгляд» із задоволенням повідомляє, що <em>«африканський вояж до Києва закінчився на користь Росії». </em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«Делегація з глав шести африканських держав, очолювана президентом ПАР, прилетіла в Санкт-Петербург для зустрічі з Володимиром Путіним. Днем раніше ця делегація була в Києві, де зустрічалася з Володимиром Зеленським. Українці вирішили зустріти африканців «по-європейськи», у підсумку принизивши їх і проваливши весь візит із діяльною допомогою поляків»</em>, - заявляє «Взгляд».</p> <p style="text-align: justify;">Газета відразу роз'яснює: <em>«Формально метою африканських лідерів була спроба досягти якогось компромісного рішення. Але насправді вони (як і їхні колеги з Китаю, Туреччини, ОАЕ) прекрасно розуміли, що це неможливо. На сьогодні переговори не мають сенсу хоча б тому, що позиції Москви і Києва (за яким стоїть колективний Захід) кардинально різняться. Для початку переговорного процесу потрібна військова поразка української армії, зміна режиму у Вашингтоні і, ймовірно, в самому Києві...».</em> </p> <p style="text-align: justify;">«Взгляд» зарозуміло вказує, що <em>«від Володимира Зеленського було потрібно не так багато - прийняти африканських лідерів і висловити їм повагу: не грубіянити, високо оцінити посередницькі зусилля Рамафоси, подякувати за допомогу, сердечно попрощатися. Із цим завданням Зеленський не впорався». </em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«Наприклад, він відкрито грубіянив, і на пресконференції з Рамафосою демонстративно відкинув будь-які заклики не тільки до миру, а й до перемовин із Москвою. «Почати переговори з Росією зараз, коли окупанти присутні на нашій землі - це означає заморозити війну. Заморозити все: біль і страждання», - заявив президент України, поставивши тим самим під сумнів сенс візиту африканців»</em>.</p> <p style="text-align: justify;">Газета лицемірно переконує, що <em>«зганьбилися українці і з протоколом»: «Річ у тім, що вони приймали африканських лідерів за традиційною програмою та відвезли до нової туристичної визначної пам'ятки - Бучі, де наразі розміщені різноманітні інсталяції, що мають символізувати «російські воєнні злочини», а також влаштували зразково-показову повітряну тривогу у Києві в той момент, коли жодних російських ракет на місто не летіло...». </em></p> <p style="text-align: justify;">Щодо <em>«інциденту, який трапився у Польщі»</em>, у «Взгляда», звісно ж, є дуже довге, але однозначно переконливе пояснення.</p> <p style="text-align: justify;"><em>«Якщо українська влада влаштувала циркову виставу, то польська організувала справжнісіньке маски-шоу. Глава ПАР знав, що летить у зону конфлікту. Розумів він і те, що українська влада абсолютно безпринципна, тому на нього цілком можуть влаштувати якийсь замах, щоб потім звинуватити в цьому росіян. Тому візит Рамафоси організовували на двох бортах: на одному летів сам президент, на другому - його супровід, включно з не тільки пулом журналістів, а й величезна кількість охоронців і підрозділ спецпризначенців. Передбачалося, що літаки сядуть у Польщі (про майстерність бійців українських систем ППО давно ходять легенди, тому над Україною ніхто не літає), а потім делегація вирушить до Зеленського потягом. Але пасажирам другого борту польські прикордонники просто заборонили сходити з літака, оскільки охорона південноафриканського президента спробувала вивантажити з рейсу 12 контейнерів зі зброєю (не захищати ж лідера камінням і палицями). Поляки заявили, що на зброю немає дозволу. У підсумку південноафриканському президенту довелося вирушити на Україну без журналістського і військового супроводу...», </em>- уїдливо пояснює «Взгляд».</p> <p style="text-align: justify;"><em>«Виходить, Варшава і Київ провалили візит Рамафоси. Принизили африканців, поставилися до них як до людей другого сорту - і тим самим зіграли на користь Росії», - </em>доходить «правильного» висновку прокремлівська газета.</p> <p style="text-align: center;"><strong>«Наші організовано відходять»</strong></p> <p style="text-align: justify;">Закохана в путінську владу газета з містичною назвою «Московский комсомолец» дуже любить щось вигадувати, а потім довго доводити, що це існує насправді. Цього разу вона придумала <em>«масову здачу в полон українських військових»</em> і побачила в цьому <em>«тривожний знак для ЗСУ».</em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«Великий наступ ЗСУ, вірніше, те, як він розвивається, негативно позначається на моральному дусі солдатів і командирів. Величезні втрати в живій силі й техніці змушують українських військових дедалі частіше замислюватися про те, щоб скласти зброю. У полон здаються цілими підрозділами. Такого не було з часів знищення «котла» в Маріуполі. Безперспективність «приазовської операції», схоже, починають розуміти навіть генерали ЗСУ. Так, <u>за чутками</u>, головком ЗСУ Залужний попросив президента скликати ставку й обговорити припинення операції, яка стала повторенням «бахмутської м'ясорубки», </em>- ділиться своїми домислами прокремлівська газета.</p> <p style="text-align: justify;">Вона відшукала такого собі <em>«колишнього офіцера спецназу, полковника у відставці»</em> Анатолія Матвійчука, який одразу запевняє: <em>«Факт масової здачі в полон є провісником капітуляції армії противника».</em></p> <p style="text-align: justify;">В один голос газета і відставний полковник Матвійчук переконують, що <em>«у «приазовській операції», яку вже прозвали «різаниною» та «бійнею», ЗСУ тупцюють на місці і зазнають великих втрат». </em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«Якщо ЗСУ з боєм займають наші передові позиції, то наші організовано відходять на запасні рубежі, а по передових підрозділах ЗСУ починає активно працювати наша артилерія та авіація...», - </em>сміховинно похваляються «МК» і Матвійчук.</p> <p style="text-align: justify;">Ще один<em> «військовий експерт», </em>такий собі Владислав Шуригін, послужливо повідомляє газеті, що <em>«тільки за три дні на цій ділянці фронту ЗСУ втратили 1200 осіб убитими, 1500 пораненими, понад 50 одиниць бронетехніки». </em>Хто доповів йому в Москву про ці цифри, <em>«експерт», </em>звісно, замовчує.</p> <p style="text-align: justify;">Зате він переконує, що якесь<em> «село зі 150 будинків п'ять разів переходило з рук у руки». </em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«Зараз </em><em>дєрєвня</em><em>, в боях за яке ЗСУ поклали майже цілу бригаду, знову перебуває на нейтральній смузі, під щільним вогневим контролем російської артилерії. Проте, ЗСУ продовжують кидати на забій все нові й нові сили... Епічна битва за хатинку лісника триває!»</em><em>,</em> - твердить Шуригін, для якого «дєрєвня» і «село» - це одне й те саме.</p> <p style="text-align: justify;">«МК» із посиланням на різного роду<em> «військових репортерів» </em>запевняє, що<em> «зросла статистика переходу в полон солдатів ЗСУ не по одному, а групами, підрозділами». </em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«На другому тижні «приазовської різанини» українці поставили рекорд за кількістю тих, хто здався в полон. За добу на Запорізькому фронті склали зброю 40 військових. До цього в полон здавалися, але не в такій кількості... За словами військового експерта Анатолія Матвійчука, безперервні хвилі безуспішних атак ЗСУ - зіграли в підсумку з психікою солдатів противника злий жарт», </em>- переконує газета.</p> <p style="text-align: justify;">Запевняє «МК» і в тому, що у ЗСУ <em>«є зброя, але вона не тієї якості»: «Так, на військовій техніці та озброєнні стоїть лейбл «made in USA» - «зроблено в США», але вона погано стріляє, її важко обслуговувати... Солдати починають розуміти, що їх просто тупо вбивають».</em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«Підрозділи, які здаються, усвідомлюють безперспективність боротьби. Адже по-хорошому всі націоналістичні гасла залишилися в минулому. Та армія націоналістів, яка починала війну 2022 року, просто перестала існувати. Зараз у боях задіяні люди, яких відловлюють на вулицях і кидають у бій. Найімовірніше, це початок уже загальної дезорганізації та деградації армії, яка готова капітулювати і, власне кажучи, припинити боротьбу»,</em> - намагається переконати когось «МК».</p> <p style="text-align: justify;">І на закінчення «по секрету» повідомляє, що <em>«за інсайдерською інформацією з офісу українського президента, головком ЗСУ Валерій Залужний попросив скликати засідання ставки, щоб переконати президента зупинити операцію, яка все більше нагадує ситуацію в Бахмуті». </em></p> <p style="text-align: justify;"><em>«При цьому головком готовий навіть виступити перед українцями із заявою - пояснити, що це його рішення, яке він змушений прийняти для підготовки нової операції. За деякими даними, Залужний уже отримав відмову від Зеленського. Тож безглузді штурми, схоже, ще триватимуть»,</em> - нарікає «МК».</p>